"Директора паралізувало. А як зробили дзвони — відпустило ні з того, ні з сього!" — у древній церкві замолюють аборти
Один із найстаріших православних дерев'яних храмів Полтавщини знаходиться у селі Худоліївка Оболонської територіальної громади. Пантелеймонівську церкву звели за сприяння козацьких старшин і місцевих поміщиків у 1796 році.
225 років тому село розташовувалося на невеликому острові серед боліт. Храм звели невеликий і за технологією, яка дозволяла його за необхідності розібрати та перенести в інше місце. Наприклад, у випадку ворожої осади.
Згодом людей у селі почало більшати і вони стали переселятися із заболочених луків на родючі степи. Церкву перенесли на пагорб посеред населеного пункту.
"Перенесли вівтарну частину - стару, освячену. Її використали, коли будували новий храм. Наскільки знаю, зведена церква за проєктом Городецького (український та польський архітектор, автор будинку з химерами та Собору святого Миколая в Києві. - Gazeta.ua) від 1885 року. Подібних храмів на Полтавщині звели 25. Наш висвятили у 1888 році", розповідає місцевий фермер Володимир Ярошенко.
Перебудовану церкву назвали на честь архістратига Михаїла. Поставили на мурованому цоколі. Стару частину можна побачити ззовні видно дошки, які відрізняються від основного матеріалу споруди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У мережі показали столичні храми, які зникли
Початково Архістратиго-Михайлівський храм мав дві надбудови світловий барабан над центральною частиною та прибудовану дзвіницю, яка слугувала головним входом. За радянських часів надбудови розібрали.
"У 1930-х роках церква була закрита. Отець Григорій потрапив у полон у Хорольську яму (нацистський табір для військовополонених Червоної Армії в місті Хорол Полтавської області, що існував з 20 вересня 1941-го по 15 вересня 1943-го. - Gazeta.ua). Коли його звільнили, то сказав, що служитиме в храмі. Церкву знову відкрили при німцях. Отець Григорій служив дуже довго, помер в 1970-х роках. Поховали його поруч із храмом", додає Ярошенко.
Цвинтар священників розташований позаду споруди, налічує 6 могил. Над похованням біля переднього фасаду є старий дерев'яний хрест, який колись давно пофарбували у синьо-зелений колір. Фарба облущилася, таблички немає. Не пам'ятаємо, хто тут похований, кажуть місцеві.
Це храм Російської православної церкви в Україні. Останнім часом він частіше стоїть закритим. Відправляють хрещення та вінчання. Літургії проводять по великим святам.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Полтавщині друга релігійна громада проголосувала за перехід до ПЦУ
"Батюшку перевели в Пирятин на підвищення. Він сюди приїжджає, іноді служить. Я допомагаю приглядати за церквою, коли його немає. Коли тут жив - служив регулярно. Церква холодного типу без опалення. То було сходилися на службу і хоч зима, але було спекотно стільки людей! Один тільки хор був у 24 особи", розповідає парафіянка Валентина Якупова.
Піднімаємося дерев'яними сходами. Жінка відмикає замок, прочиняє високі двері. В передпокої праворуч в рядок висять дзвони. На кожному є ім'я дарувальника та того, на чию пам'ять відлитий.
Дзвони виготовляли понад 10 років тому, додає Володимир Ярошенко. Саме він опікувався їх відлиттям у Полтаві.
"Ціла історія була. Костяного, директора школи, паралізувало. Дзвонить у церкву, ледь бурмоче! Йому прийшла в голову думка, що якщо будуть дзвони - його попустить. Як зробили за тиждень - відпустило ні з того, ні з сього! Ці дзвони визнані кращими в Полтавській області. Я повністю ними займався із волонтерами. Знайшов, де їх відлили. Потім виготовили форми. Люди дали кошти, проплатили платіжки кожен. Дзвони з бронзи із додаванням срібла", розповідає Володимир Михайлович.
Хороший дзвін відрізняється від поганого довжиною звучання, додає меценат. "Оцей замовив голова Держкомстату України Олександр Осауленко. Його тато тут математику викладав. Присвятили пам'яті матері Ольги Панасівни", - б'є у найбільший дзвін Володимир Михайлович.
За 10 секунд звук потроху стишується, але загалом звучить удвічі довше.
Усього дзвонів 7 - по 3 великих і середніх, 1 найменший.
"Один тріснув, тому не дзвонить. Дехто каже, що то містика - там мало серебра, пожаднився", - жартує Валентина Вікторівна.
"Саме цікаве, що лопнув у ті хвилини, коли чоловік, який його відлив, був у нотаріуса і писав заповіт", - доповнює Володимир Ярошенко.
Церква п'ятидольна, хрещата в плані. Над входом в центральне приміщення колони тримають хори, які розходяться на два боки. Стіни пофарбовані в білий колір, оздоблені козацькими хрестами. Фарба лущиться малюнки ще добре видно, але церква явно потребує реставрації.
З обох боків стоять зо два десятки стільців, подібних до віденських з гнутими із лози ніжками та спинками.
"Це в сусідній Матвіївці колись робили. Знане було на всю околицю виробництва. Зараз не роблять. Але стільці довговічні, багато років у храмі", - пояснює Ярошенко.
У церкві зберігаються мощі мучеників Христових їх із храму Різдва Христового (знаходиться у Вифлеємі, Ізраїль. - Gazeta.ua) привіз Володимир Михайлович. Розповідає, мощі допомагають жінкам. Приїжджають і з сусідніх районів.
"Єдині на яких можна аборти замолити і просити діток", - каже чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Андріївську церкву повернули першу ікону
Ікони на іконостасі прикрашені вишитими рушниками. Зверху українською мовою напис: "Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; щоб як Я возлюбив вас, так щоб і ви любили один одного".
Царські врата прикрашені вирізьбленими 6-променевими зірками. Старий іконостас не зберігся.
"Іконостас різьблений був. Розібрали в 1930-х роках. Тут років 5 був клуб атеїстів. Потім повернувся батюшка. Служив українською мовою. В нашому краї було так заведено", пояснює Володимир Ярошенко.
Старовинну Успенську церкву 1851 року побудови в селі Рашівка Гадяцького району Полтавської області підірвали в 1970 році. Висадити храм у повітря вдалося лише з другої спроби. Знесення споруди зафіксував фотограф самоучка Микола Галушка.